Міністерство репатріації українців: чому ми вже не зможемо повернутися до 42 мільйонів і які кроки слід вжити далі.
Поки в уряді працюють над створенням нового міністерства, демограф поділився своїми думками щодо того, як можна підвищити ефективність цього процесу.
В Україні хочуть створити "Міністерство повернення українців" або, як його раніше назвав президент - "Міністерство єдності". Ціль - благородна, враховуючи поглиблення демографічної кризи в Україні через війну. Але ідею вже встигли розкритикувати, мовляв, зараз нам потрібно думати, як перемогти ворога, а не про тих, хто спокійно попиває каву десь у Відні. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua досліджував, чи є необхідність у такому міністерстві, які питання воно зможе вирішити та чи існують йому альтернативи.
Які ставлення до нового міністерства в урядовій структурі?
Коли журналісти звернулися до прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля з питанням про нове міністерство, він відзначив, що в нашій країні часто критикують навіть ті ідеї, які ще не втілені в життя.
Високопосадовець зазначив, що Україні слід зосередитися на 7,5 мільйонах своїх громадян, які наразі знаходяться за межами держави. На його думку, новостворене відомство повинно зайнятися налагодженням зв'язків з українцями за кордоном, поліпшенням їхніх життєвих умов, а також стимулюванням до повернення на батьківщину.
"Усі ми обговорюємо нашу стратегію повернення українців, яка розподілена між функціями Мінекономіки, Мінреінтеграції, Мінсоцполітики та МЗС. У кожному з цих міністерств частини стратегії представлені, але насправді вона не має статусу пріоритету. Наша мета – зробити цю роботу дійсно пріоритетною", - зазначив він.
Прем'єр-міністр підкреслив, що для того, щоб повернути наших громадян, необхідно знайти способи їх заохочення. Проте, він не уточнив, якими саме можуть бути ці методи.
Пан Шмигаль підкреслює, що попри те, що не усі наші біженці будуть згодні повернутись - вони продовжують залишатись українцями, які підтримують країну внесками, донатами й часом протестами.
"Цей процес повинен бути належним чином організований і скоординований. Саме в цьому полягає концепція створення міністерства. Яким чином ми реалізуємо ці плани? В даний момент триває активна робота над тим, як впровадити ці ідеї в життя," - зазначив прем'єр-міністр.
Поки не відомо, хто очолить міністерство та яким буде його штат. На рівні чуток, кажуть, що воно може мати представництво у країнах, де найбільше українців - Чехія, Німеччина та Польща.
Подалі від блекауту, ракет та холоду
У той же час звучать висловлювання певних політиків, які стверджують, що з України не слід відпускати навіть дітей, адже за кордоном вони можуть виховуватися не як українці, а як поляки чи німці.
Заявляється, що вивезення українських дітей має бути заборонено, оскільки вони повинні рости в Україні, під звуки повітряних тривог, виховуючи в собі почуття ненависті до агресора.
У той же час багато українських сімей планує виїзд за кордон, через можливі обстріли та перспективи життя у холодних квартирах взимку.
Ця статистика яскраво підтверджує: протягом останніх шести місяців 400 тисяч українців вирушили за межі країни, щоб уникнути ракетних атак.
На жаль, цю тенденцію не спинити, бо незважаючи на гучні заяви політиків, материнське серце обирає зовсім інший варіант - бути разом з дітьми у безпеці, поки батько залишається у лавах ЗСУ або ж ходить на роботу в Україні.
Нечуваний інтерес до демографії від влади
Демографи відзначають, що протягом останніх двох місяців в Україні активно обговорюється питання утворення нових міністерств, пов'язаних із демографічними та міграційними процесами, а також їхнім впливом на ці сфери.
"Раніше у Верховній Раді висловлювали ідею про заснування Міністерства демографії та діаспори України. Депутати також пропонували створити Національну демографічну агенцію. Таким чином, ініціатива щодо створення "Міністерства повернення українців" є вже третьою подібною пропозицією", - зазначає Олександр Гладун, заступник директора з наукових питань Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, у коментарі для ТСН.ua.
Він зазначає, що, судячи з назви, це міністерство зосередиться виключно на одному з аспектів міграційної політики – репатріації українських громадян.
"Я особисто маю суттєві сумніви щодо доцільності створення нових міністерств чи агенцій. Демографічні виклики в Україні не обмежуються лише питаннями повернення наших громадян. Окрім міграційних аспектів і масового виїзду населення за межі країни, існують також серйозні проблеми, такі як висока передчасна смертність, надзвичайно низький рівень народжуваності та багато інших", - підкреслює Олександр Гладун.
Чому ефективність під сумнівом?
Дослідник акцентує увагу на тому, що демографічні виклики в Україні є настільки широкомасштабними, що впливають на роботу практично всіх структур виконавчої влади.
Запровадження "Міністерства повернення українців" призведе до передачі частини обов'язків від інших міністерств до новоствореного органу. Однак, для його функціонування необхідно буде сформувати новий апарат, що виконуватиме ці завдання. Це може призвести до змін або навіть руйнування існуючих процесів в інших міністерствах, а ефективність нового відомства залишається під питанням, як і сама концепція повернення українців. Крім того, це вимагатиме додаткових бюджетних витрат та нових кадрових призначень, - зазначає експерт.
Що реально спонукатиме для повернення українців
Він зазначає, що незалежно від того, які міністерства можуть бути утворені, більшість українських біженців асоціюють своє повернення на батьківщину виключно з завершенням війни.
"Після завершення конфлікту певна частина українців повернеться на батьківщину. Ті, хто залишиться за межами країни — а таких, безумовно, буде чимало, оскільки багато вже встигли знайти собі нове місце, — самостійно вирішуватимуть, чи повертатися їм додому, без втручання державних структур. Сумніваюся, що якесь міністерство зможе суттєво вплинути на рішення людей повернутися. Уявіть собі, як дивно виглядатиме ситуація, коли таке відомство намагатиметься координувати повернення мільйонів українців, причому з кожним індивідуально. Це, безумовно, абсурд," — зазначає Олександр Гладун.
Які вимоги необхідні для здійснення повернення?
Дослідник зазначає, що першочерговим завданням є формування сприятливих умов у країні, щоб якомога більше людей прагнули повернутися в Україну після завершення війни. Створення таких умов повинно стати ключовим пріоритетом для держави.
"Люди переїжджають з однієї країни в іншу в надії на краще життя. Проте, чи справді це так - ніхто не може дати однозначної відповіді. Україні потрібно відновити житло, зміцнити економіку та соціальну інфраструктуру, а також активно інформувати громадськість про реальні події в країні через різноманітні комунікаційні канали. Лише після цього, побачивши всі переваги, наші біженці можуть вирішити повернутися, а не залишатися в чужих країнах. Уявімо, що минуло кілька років після закінчення війни, і люди вже остаточно оселилися деінде. Як ми зможемо їх повернути? Чи будемо агітувати кожного окремо?" - ділиться своїми думками Олександр Гладун.
Для здійснення повернення необхідно створити міжвідомчу комісію.
Науковець підкреслює, що більш раціональним є створення Міжвідомчої координаційної комісії з питань демографічної політики при Кабміні.
Олександр Гладун зазначає, що було б доцільно, щоб цю комісію очолював віце-прем'єр. Він підкреслює, що важливо, аби це був не бюрократичний апарат, а дорадчий координаційний орган, до роботи якого залучалися б представники різних міністерств, експерти в галузі демографії, а також члени діаспори і громадських організацій. На думку Гладуна, така міжвідомча комісія могла б розробляти конкретні пропозиції, які б реалізовувалися в рамках Стратегії демографічного розвитку України. Це, за його словами, є більш ефективним механізмом і комплексним підходом, що може дати кращі результати, аніж створення нових міністерств та агенцій.
Примусове повернення біженців
Щодо варіанту примусового повернення в Україну українських біженців, то демограф переконаний, що це неможливо буде зробити та пояснює чому саме.
"Україна не має можливості примусово депортувати осіб з інших територій, а може лише проводити депортацію з власної. Варто зазначити, що звернення України до інших держав з проханням про допомогу у поверненні призовників не дало результату, оскільки жодна країна не погодилася на це. Отже, сподіватися на примусову депортацію з країн Європи чи будь-яких інших держав – це всього лише ілюзія. Такого ніколи не відбудеться", – підкреслює Олександр Гладун.
Він зазначає, що Німеччина, Польща та кілька інших держав відповіли на запит України щодо депортації чоловіків однозначно — вони не планують цим займатися.
"Варто усвідомити, що ці держави мають інтерес у тому, щоб наші співвітчизники залишалися у них. Яка їм вигода від депортації, яка може викликати напругу серед українців та місцевого населення? Тому примусова депортація є вкрай невірним рішенням," - підкреслює демограф.
Фінансова пастка — це не вихід.
Також Олександр Гладун сумнівається, що наших громадян потрібно якось заохочувати до повернення додому, особливо, якщо йдеться про виплату за це коштів.
Олександр Гладун висловлює свою думку щодо ситуації, що склалася: "Чехія, наприклад, пропонує фінансову допомогу у вигляді 'підйомних коштів' для українців, які планують повернутися додому. Проте це не є примусовим заходом. Цікаво, що якщо українець вирішить знову оселитися в Чехії, він зобов'язаний повернути отримані кошти. Що стосується фінансових стимулів з боку України, я вважаю, що створення спеціальних умов або грошових заохочень для наших біженців є недоцільним."
Крім того, він підкреслює, що це також є несправедливим стосовно тих, хто протягом 2,5 років живе в Україні під постійною загрозою ракетних атак.
"Чому ці громадяни мають знаходитися у гіршій ситуації, ніж ті, хто виїхав за кордон рятуючи своє життя та своїх дітей? Фінансове заохочення тут абсолютно зайве. До речі, у нас приблизно 4,5 мільйона громадян мають статус ВПО - люди, які втратили житло, роботу, виїхали з окупованих територій, але за кордон не поїхали. Чому їх тоді не підтримувати більш суттєво? Або тих, хто зараз працює на заводах, підприємствах ВПК, куди прилітають ракети - люди ризикують своїм життям, чому вони повинні бути у гірших умовах, ніж ті, хто зараз за кордоном", - підкреслює Олександр Гладун.
Ставати перед ними на коліна?
Він підкреслює, що щодо українських біженців потрібно мати більш реалістичний погляд на ситуацію.
Важливо усвідомлювати, що ті, хто не бажає повертатися, не зроблять цього в Україну. Звісно, з ними не слід обривати зв'язки, але настійливо закликати їх повернутися, ставлячи перед ними умови або намагаючись умовити – це зайве і неправильно. Люди зробили свій вибір, і їх варто залишити в спокої. Переконати їх повернутися можна лише в одному випадку – якщо в Україні будуть створені кращі умови життя, ніж у тій країні, де вони зараз живуть. І ці умови повинні покращити життя всіх громадян, а не лише тих, хто перебуває за кордоном, - наголошує Олександр Гладун.
Про 42 мільйони українців час забути
До цього він додає, щоб створити такі умови нам потрібно перезавантажувати державу, економіку, систему соціального захисту.
"Ми повинні врешті-решт усвідомити, що чисельність населення не повернеться до 52 чи 42 мільйонів. Важливо зрозуміти, що нашими реаліями стане приблизно 30 мільйонів, якщо ми поставимо за мету підтримувати населення на стабільному рівні. Це повинно стати реальним пріоритетом для держави, а вже потім можна розробляти конкретні економічні та соціальні стратегії", - зазначає експерт.
Зберігати життя дітей і просто втікати – це абсолютно різні поняття.
Щодо поширення ненависті до тих, хто залишив країну через війну, Олександр Гладун зазначає, що не стежить за суперечками з цього приводу в соціальних мережах. Адже в Україні стільки людей, стільки й різних думок.
"На мою думку, коли жінки виїжджають за кордон, рятуючи своїх дітей, це цілком зрозуміле і виправдане рішення, особливо якщо їхня мета – пережити зимовий період на кілька місяців. Проте, коли з України нелегально тікають молоді та здорові чоловіки призовного віку, їхні дії слід розглядати з огляду на українське законодавство", – підкреслює Олександр Гладун.
Дослідник зазначає, що існує певна тенденція серед українців вважати, ніби держава має безліч зобов'язань перед ними, в той час як, коли вона звертається з проханнями, це часто сприймається негативно.
"Якщо ми отримуємо підтримку від держави, то також маємо обов'язок вкладати свої ресурси в її розвиток, особливо в умовах війни, коли небезпека загрожує як цивільним, так і військовим. Що стосується тих, хто вирішує виїхати за кордон, тут, на мою думку, є певний психологічний аспект. Люди часто вважають, що їх неодмінно відправлять на фронт, але насправді для того, щоб один солдат міг ефективно виконувати свої завдання на передовій, потрібно, щоб 5-6 осіб працювали в тилу. Це важливо донести до громадськості, а також зосередитися на якісній підготовці військовослужбовців: чим більше добре підготовлених бійців, тим менше втрат, а отже, зросте й бажання людей взяти до рук зброю," - підкреслює Олександр Гладун.
Обмеження на виїзд дітей за межі країни та закордонна спільнота.
Щодо коментарів політиків про заборону на виїзд дітей за межі країни, демограф зазначає, що це всього лише висловлювання екстремістських представників.
"Безумовно, що подібної заборони не існуватиме. Проте в цьому є певний аспект раціоналізму. Адже, якщо діти будуть вивезені і залишаться за межами України, ймовірно, вони не отримають виховання згідно з українськими традиціями. Натомість, їхнє виховання буде більшою мірою обумовлене звичаями тієї країни, в якій вони опиняться," - зазначає експерт.
З іншого боку, на початку війни саме українці, що проживають за межами батьківщини, стали справжнім джерелом підтримки для України. Вони активно організовували мітинги та взаємодіяли з урядами своїх країн, закликаючи до надання допомоги Україні.
"Перша хвиля цих ініціатив виявилася надзвичайно потужною, що суттєво сприяло нашій справі. Сьогодні діаспора залишається активною. Варто зазначити, що значну частину допомоги Україна отримує саме завдяки діаспорі. Цікаво, що українці входять до числа тих діаспор, які найбільше зберігають свою етнічну ідентичність через покоління – 3-4 покоління активно вивчають мову, спілкуються та підтримують зв’язки з батьківщиною. Однак, на жаль, більшість із них вже є громадянами інших країн", - зазначає Олександр Гладун.
Раніше ТСН.ua розповідав про мінус 400 тисяч українців за пів року: як це пояснюють вчені та до чого тут мобілізація і важка зима
