Фінал ситої війни: чи варто українцям готуватися до труднощів з харчуванням - Геннадій Друзенко
Нещодавно The Wall Street Journal опублікував статтю, заголовок якої можна перевести як: "Зростаюча кількість українців прагне досягти угоди про мир: військові мають протилежну думку".
Згідно з наведеними в матеріалі цифрами "18% ветеранів і військовослужбовців, які перебувають на дійсній військовій службі, вважають, що Україна повинна прагнути до припинення війни шляхом переговорів, що є найнижчим показником серед усіх демографічних груп, які брали участь у дослідженні. 15% солдатів і ветеранів заявили, що долучилися б до збройного протесту, якби Київ підписав мирний договір, з яким вони незгодні".
Загалом, позиція військових є зрозумілою: вони щоденно платять надто високу ціну, щоб залишитися "десь посередині". Ті, хто не витримав тиску війни, або загинули, або опинилися в стані стресу, і навряд чи беруть участь у соціальних опитуваннях. В цілому, готовність людей у формі продовжувати боротьбу до остаточної перемоги є безсумнівно позитивним аспектом.
Війна – це не лише про здатність боротися. Це не просто готовність вбивати або жертвувати своїм життям заради рідної землі. Важливу роль у цьому процесі відіграють також ресурси.
Останні 2,5 роки за українську війну фактично платили наші союзники, дозволяючи Україні витрачати з держбюджету майже вдвічі більше, аніж отримувати до нього надходжень. І хоча формально зовнішня фінансова підтримка не йде на покриття воєнних витрат, а натомість закриває інші бюджетні потреби, її обсяг цього року (близько 41 млрд дол. США) приблизно дорівнює цьогорічним бюджетним витратам на сектор безпеки та оборони (1 трлн 692,6 млрд грн). Плюс пряме постачання зброї та боєприпасів на безоплатній основі.
Відповідно до публічних коментарів депутатів, які стосуються фінансування виплат військовим, можна зробити висновок, що кошти на ці цілі в бюджеті майже вичерпано. Можливо, саме тому інформація про щоденні витрати України на війну у розмірі €120 млн, що з'явилася в німецьких ЗМІ приблизно місяць тому, видається більш реалістичною. Якщо вірити цим розрахункам, то для продовження бойових дій Україні потрібно близько 2 трлн гривень на рік, що навіть перевищує загальні доходи державного бюджету на поточний рік, які становлять 1.746 трлн грн.
При цьому всі наші партнери попереджають українську владу, що допомога в майбутньому буде зменшуватись, бо підтримувати Україну навіть на поточному рівні "as long as needed" західним лідерам, залежним від своїх виборців, все важче. Тому Україна змушена буде збільшувати податки, на чому буквально вчора наголосив МВФ: "Податкові надходження мають зростати у 2025 та надалі, аби забезпечити критичні витрати".
Схоже, наша абсолютно нетипова в історії "сита війна" - з переповненими супермаркетами та ресторанами, з безпрецедентною навіть для мирного часу кількістю куплених нових елітних авто, з мільярдами гривень, що витрачають на благоустрій міст, та мільйонами доларів - на зведення котеджів, - така війна добігає кінця.
Зима, що нас чекає, обіцяє бути важкою. Як зазначив прем'єр, це може бути одна з найскладніших зим. У найближчому майбутньому нас можуть очікувати затримки у виплатах зарплат військовим та іншим бюджетникам. Також прогнозується скорочення державних замовлень, які наразі є ключовим чинником розвитку економіки країни. Відчутним стане й недофінансування системи охорони здоров'я та освіти, що призведе до їх деградації. Крім того, зросте соціальна нерівність та тиск на бізнес.
Отже, нас чекає звичайна війна, з усіма її труднощами і стражданнями. Війна за виживання, яка торкнеться не лише фронтових ліній, а й глибоких тилів. З цим ми зіткнулися навесні 2022 року, і про це ми читали в літературі та бачили у фільмах.
Сподіваюся, що я помиляюся і нам вдасться уникнути всього цього. Бажаю, щоб наша війна, хоч і трагічна, залишалася принаймні забезпеченою. Проте, здається, що наші фінансові справи все більше не збігаються, і з часом це лише погіршиться.
Досить цікаво, як далеко ми готові зайти у боротьбі за остаточну перемогу в умовах "голодної війни". Хоча вона складніша, проте більш справедлива стосовно тих, хто перебуває на передовій. І скільки людей залишиться в опозиції до будь-яких угод з агресором?
Напередодні прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що цьогорічний бюджет потребує додаткових 500 мільярдів гривень на армію через те, що планували завершення війни влітку 2024 року. За його словами, дефіцит у 500 мільярдів гривень уряд сподівається закрити завдяки перевиконанню плану з податків і платежів цього року, економії на обслуговуванні зовнішнього боргу та запозиченням на внутрішньому ринку.
Тим часом МВФ та українська влада досягли угоди на рівні персоналу щодо пʼятого перегляду чотирирічної програми розширеного фінансування (EFF). За умови схвалення Виконавчою радою МВФ Україна отримає доступ до близько 1,1 мільярда доларів. Але постає питання - як збільшити надходження, враховуючи, що, за оцінкою МВФ, в II півріччі 2024 року очікується уповільнення економічного зростання через постійні атаки на енергетичну інфраструктуру та вплив війни на ринок праці.
