Не слід перетворювати пам'ять на культ: інтерв'ю з літературним критиком Стасіневичем для музею "Голоси Мирних".
Цю інформацію надає РБК-Україна (проект Styler), посилаючись на прес-службу фонду.
Фонд підготував повне відео інтерв'ю з Євгенієм Стасіневичем, яке модерувала Анастасія Платонова, культурна критикиня та кураторка.
У рамках інтерв'ю йшлося, зокрема, про те, як сучасна українська література реагує на досвіди війни, та як тенденції у цьому напрямі змінювалися від 2014 та після лютого 2022 року.
"Ринок літератури в Україні почав активно розвиватися з моменту, коли розпочалася війна. Які ключові проблеми я спостерігав до 2014 року і після? Література часто не здатна адекватно реагувати на реальність, не завжди вміє з нею взаємодіяти. Вона або використовує застарілі стереотипи, або не має достатнього досвіду для того, щоб впоратися з новими викликами. Ще не минуло й десятиліття, не було й півстоліття, коли б це питання обговорювалося постійно. Цей "м'яз" ще не накачався. Проте війна змістила акцент, і тепер література почала активно працювати з реальністю, досліджуючи війну та всі її наслідки разом з нами", - ділиться своїми думками Євгеній.
Літературний оглядач підкреслює, що у творах, які були опубліковані після початку масштабної агресії, фронтові мотиви перестали бути основними.
"Там і про тили, і, може, переважна більшість якраз про тили, про досвіди окупації, про досвіди еміграції, про різне. Там є життя сьогоднішнього Києва, Бучі, Харкова. І от те, чого раніше бракувало, тепер є, але воно йде вже "з доважком", обрамлене війною. Так уже є, по-іншому в нас не буде. Ця новітня українська література вчиться працювати одразу у дві руки - і з війною, і з ширшою реальністю як такою. Із сучасністю", - додає експерт.
Євгеній Стасіневич поділився власним поглядом на важливість збереження пам'яті народу та гіперболізацію цієї теми у суспільстві.
Хотілося б підкреслити значення забування. Пам'ять, безумовно, важлива, але здатність відпускати також має свою цінність. Наша свідомість нині переповнена інформацією, і це може тривати досить довго. Тому деякі теми потребують відпочинку та провітрювання. Немає чітких відповідей, ані оптимальних рішень. Давайте на деякий час відійдемо від обговорення, прогуляємося, а потім повернемося до розмови. Не слід підносити пам'ять до рангу абсолютного авторитету, адже ми вже й так занадто прив'язані до минулого. Ми не повинні бути приречені жити лише в ньому, - так вважає критик.
Додаткові фрагменти інтерв'ю з Євгенієм Стасіневичем можна знайти в музеї "Голоси Мирних".
Музей акумулює та зберігає найбільшу у світі колекцію свідчень про війну в Україні, налічуючи вже близько 120 тисяч історій. Виставка під назвою ГОЛОСИ, яка привернула увагу понад 5 тисяч відвідувачів, проходила у Музеї історії Києва. Вона базується на свідченнях, зібраних організацією "Голоси Мирних".
Стежте за новинами про події на соціальних мережах Фонду Ріната Ахметова та на сайті музею "Голоси Мирних".
