Збираємо врожай у сховище, а свіжі овочі - на святковий стіл!

Наші бабусі регулярно використовували червоний буряк, селеру, пастернак, ріпу, редьку та брукву у своїх рецептах. На жаль, сучасне покоління часто ігнорує ці сезонні овочі, що є великою втратою.

Урожай цих коренеплодів збирають до пізньої осені і зберігають цілу зиму, а значить -- зараз саме час налягати на сезонні овочі, дуже корисні і багаті вітамінами.

Червоний буряк. Лікувальні якості, за які цей овоч отримав популярність, зумовлені багатим складом поживних речовин, вітамінів та мінералів, що містяться в ньому.

Близько 2,5 тисяч років тому Гіппократ зарахував цей овоч до лікарських рослин. Наші предки використовували квашену буряк для лікування інфекцій, лихоманок, шкірних запалень та багатьох інших недуг. У XVI столітті Парацельс став першим, хто застосував буряк для лікування захворювань крові, зокрема залізодефіцитної анемії.

Буряк є цінним джерелом каротиноїдів, лютеїну та флавоноїдів. Цей коренеплід багатий клітковиною, вітаміном C, магнієм, залізом, міддю та фосфором. У своєму вмісті йоду, важливого для фізичного та розумового розвитку, буряк поступається лише морській капусті.

Цей овоч також містить велику кількість вітамінів групи В та антиоксидантів, таких як каротин і аскорбінова кислота, які сприяють боротьбі зі старінням.

У складі буряка присутній вітамін Р, відомий як вітамін молодості, адже він сприяє відновленню еластичності кровоносних судин. Крім того, він містить унікальний вітамін U, який володіє протиалергічними властивостями та покращує функцію шлунка. Цей коренеплід також багатий на корисні мінерали, такі як калій, магній, мідь, цинк, кремній і бор.

Буряк цілющий в будь-якому вигляді. Варений, він має хорошу проносну і сечогінну дію, зв'язує і виводить з організму солі важких металів.

При хронічних запорах, розладах травлення та захворюваннях печінки рекомендується вживати його у вареному вигляді натщесерце, доза становить 100-150 г щоденно.

Крім того, буряк розчиняє від­кладення кальцію в кровоносних судинах, що полегшує роботу серця і мозку.

Буряк корисно вживати жінкам, які мають намір завагітніти, а також під час вагітності. Цей овоч є відмінним джерелом фолієвої кислоти.

Цей овоч багатий на вуглеводи, що постачають організму енергію і підвищують витривалість.

Присутність бета-каротину (вітаміну А) в буряках допомагає запобігти розвитку катаракти, що є поширеним віковим захворюванням очей.

Флавоноїди та вітамін С сприяють збереженню здоров'я капілярних тканин.

Недостатня кількість калію в організмі підвищує ймовірність виникнення інсульту. У таких ситуаціях корисно вживати буряк, який є джерелом цього важливого елемента.

Присутність бору в буряковому соку стимулює синтез статевих гормонів.

Селера. Корисні властивос­ті селери важко переоцінити, як і важко їх полічити, але базуються вони на унікальному складі цього овоча.

Селера багата на вітаміни гру­пи В, А, Е, С, К, мінеральні солі натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза і йоду, кислоти фолієву, аскорбінову, щавлеву, хлорогенову, білок і ефірні олії.

Селеру здавна використо­вували як лікарську рослину. За регулярного вживання цей овоч справляє загальнозміцнювальну, очищувальну і омолоджувальну дію на організм.

Наші пращури, змішуючи сік селери з водою або оцтом, використовували його як засіб проти блювоти. У працях Авіценни підкреслюється, що селера є одним з найкорисніших овочів для шлунка, оскільки вона сприяє нормалізації функцій товстого кишечника, нирок та сечового міхура.

Парені коренеплоди селери використовували для обробки обморожених шкіряних покривів, а олія слугувала засобом у лікуванні захворювань шлунка.

Корінь селери чинить багатогранний вплив на функціонування травної системи. Як коренеплоди, так і зелена частина селери є важливими компонентами лікувально-дієтичного харчування при виразковій хворобі шлунка, гастритах і хронічних колітах. Цей продукт сприяє активізації вироблення шлункового соку та допомагає запобігти процесам гниття в кишечнику.

Селеру рекомендують додавати до харчування пацієнтів із цукровим діабетом, оскільки вона сприяє покращенню водно-сольового балансу, що є особливо значущим для літніх людей.

Селера сприяє посиленню ді­урезу і виведенню шлаків, вона корисна за надмірного збудження і втомлюваності.

Селеру та приготовані з неї страви радять вживати при гіпертонії, проблемах із нирками і сечостатевою системою, ревматизмі, а також при надмірній вазі та ожирінні. Цей овоч має позитивний вплив на нервову систему, допомагає зміцнити імунітет і знижує ризик розвитку інфекційних захворювань.

Сік селери нормалізує обмін речовин, має сечогінну, проносну і загальнозміцнювальну дії.

Корінь селери вважається аф­родизіаком, тому страви з нього рекомендують як засіб для поси­лення потенції.

Завдяки низькому рівню фені­лаланіну, селеру рекомендують дітям, які страждають на фенілкетонурію. Крім того, її включають до раціону дітей для запобігання гіповітамінозам.

На думку дієтологів, селера сприяє схудненню завдяки своїй низькокалорійності та здатнос­ті нормалізувати обмін речовин. Вона дає організму енергію, хоча калорійність її - лише 18 Ккал у 100 г продукту. Тому її можна назвати овочем з "негативною калорійністю", оскільки на його засвоєння витрачається більше калорій, ніж надходить в організм.

Пастернак. Давньогрецький лікар Діоскорид першим почав використовувати пастернак з лі­кувальною метою -- як сечогінний засіб. У середні віки діапазон за­стосування цієї рослини істотно розширився -- його використо­вували як афродизіак, для підви­щення апетиту, а також як проти­кашльовий і болезаспокійливий засіб.

Корисні характеристики пастернаку визначаються його хімічним складом, як кореневої частини, так і інших елементів рослини. З давніх часів завдяки ряду корисних сполук він знаходив застосування в народній медицині та домашній косметології.

Настій та відвар коренів пастернаку використовуються для полегшення кашлю та стимуляції відходження мокротиння. Крім того, їх вживають при водянці та як знеболювальний засіб при кольках у шлунку та печінці.

Водяний настій з пастернаку, з додаванням цукру, застосовують для регулювання апетиту та як тонізуючий засіб під час відновлення після серйозних захворювань.

У традиційній медицині пастернак застосовують завдяки його лікувальним та профілактичним властивостям. Цей коренеплід сприяє підвищенню апетиту, активізує роботу залоз внутрішньої секреції та покращує функціонування травної системи. Він допомагає нормалізувати обмін речовин, зміцнює капілярні стінки, а також володіє тонізуючими, сечогінними, бактерицидними, знеболювальними і відхаркувальними ефектами. Пастернак використовують у дієтичному харчуванні при жовчнокам'яній та сечокам'яній хворобах, подагрі, в період реабілітації після серйозних захворювань, для лікування нервових розладів, туберкульозу, пневмонії, бронхіту, а також для профілактики і терапії серцево-судинних недуг.

Ріпа, персонаж дитячої казки, колись була одним з основних овочів у харчуванні наших предків до того, як картопля з'явилася в наших краях. З ріпи готували безліч різноманітних страв, а її мазі та настоянки використовувалися для лікування практично всіх недуг.

Користь ріпи величезна, цей овоч містить вітаміни А, В, РР, С, глюкозу, кальцій, сірку, магній, за­лізо, марганець, йод і натрій.

Ріпа є чудовим джерелом для покращення травлення та виведення токсинів з організму, адже її клітковина легко засвоюється. Цей овоч, що виростає в певний сезон, має цілий спектр корисних властивостей: він діє як сечогінний засіб, має протизапальні та знеболювальні ефекти, а також сприяє загоєнню ран. Ріпа також допомагає зміцнити імунну систему, що робить її незамінною в боротьбі з бронхітом, різними інфекціями та захворюваннями нирок і сечового міхура. Для тих, хто дбає про здоров'я волосся, зубів і нігтів, цей коренеплід стане відмінним доповненням до раціону. Якщо ви прагнете до стрункої фігури, ріпа стане вашим союзником, адже вона багата корисними речовинами, а калорій в ній зовсім небагато.

Редька є справжнім еліксиром здоров'я, оскільки її коренеплоди багаті на вітаміни групи В, С, а також містять численні мінерали, органічні кислоти, ефірні олії і глікозиди. За вмістом калійних солей редька не має рівних серед інших овочів; вона також забезпечує організм натрієм, кальцієм, магнієм, сіркою, залізом, йодом та фосфором. Крім того, редька містить фітонциди, які надають їй унікального смаку і захищають від вірусів. Тому в період епідемій грипу варто вживати редьку частіше — це допоможе уникнути хвороб.

Редька перешкоджає розвитку атеросклерозу, покращує роботу кишечнику, знімає набряки, допо­магає у разі недокрів'я, лікує за­студу. Цей коренеплід називають санітаром шлунка -- солі калію, якими так багата редька, виво­дять токсини з організму.

Сік чорної редьки є відмінним засобом для боротьби із застудами, бронхітами та сухим кашлем.

Бруква — це гібрид ріпи та капусти, що за формою і кольором нагадує цукровий буряк, але, на жаль, вона часто залишається поза увагою. М'якоть брукви відзначається солодким смаком без гіркоти, характерної для ріпи. Цей коренеплід є джерелом вітамінів А, В, С, а також містить натрій, калій, фосфор, залізо і кальцій. Бруква також багата на клітковину та вуглеводи. Її корисні властивості зберігаються навіть під час зберігання та приготування.

Бруква, багата калієм, є корисною для серцевих функцій, а кальцій, що міститься в ній, сприяє зміцненню зубів та кісток. Цей овоч також володіє сечогінними та послаблювальними властивостями. Вживання скибочки сирої брукви перед обідом може бути корисним, адже вона стимулює жовчовиділення і покращує роботу шлунка та кишечника.

Ріпа є корисним засобом при хронічних захворюваннях дихальної системи, адже вона сприяє розрідженню мокротиння та полегшує процес відкашлювання.

Фітонциди, що містяться у соку брукви, володіють потужними протимікробними властивостями, що робить цей напій ефективним засобом для лікування опіків та гнійних шкірних захворювань.

Фенхель, відомий також під назвою "аптечний кріп", використовується не лише в гастрономії, а й у медицині. Його користь важко переоцінити: фенхель славиться широким спектром лікувальних властивостей і позитивно впливає на здоров'я людини.

За зовнішніми ознаками фен­хель дуже схожий на кріп, а сма­ковими якостями і ароматом нагадує аніс, відрізняючись від останнього солодшим смаком. У їжу вживають фактично всі час­тини рослини -- зелень, стовбур, цибулину і навіть насіння. Свіжа зелень фенхелю (пір'їсті листоч­ки і стебла) має дуже приємний злегка солодкуватий освіжаючий смак. Разом з цибулинами її до­дають у супи, салати та інші стра­ви. Висушене насіння і стебла використовують як приправу, до­дають у хлібобулочні та кондитер­ські вироби, соуси, м'ясні та рибні страви, для консервування ово­чів. А ефірну олію, яку отримують з насіння фенхелю, застосовують в кулінарії, парфумерії та косме­тології.

Фенхель багатий на різноманітні вітаміни, мікро- та макроелементи, які є важливими для нашого організму. Серед них можна знайти вітаміни групи В (В1, В2, В3, В5, В6, В9), а також вітаміни А і С, кальцій, натрій, селен, залізо та інші корисні речовини.

100 г насіння фенхелю містить 90 г води, 0,1 г жирів, 1,1 г білків, 4 г вуглеводів, 3,1 г клітковини.

Енергетична цінність фенхелю -- лише 30 кКал на 100 г продукту. Це ідеальна дієтична їжа, корисні властивості якої дозволяють не тільки зберегти фігуру, а й позба­вити організм багатьох недуг.

Фенхель володіє рядом корисних властивостей, зокрема, протизапальними, ранозагоювальними, бактерицидними, глистогінними, сечогінними, спазмолітичними та відхаркувальними ефектами.

Цей потужний антиоксидант сприяє запобіганню ранньому старінню.

Фенхель підтримує нормальне функціонування травлення та є ефективним засобом при діареї, здутті живота і запорах.

Фенхель часто використовується для приготування чаю для малюків, адже цей напій допомагає зміцнити нервову та імунну системи дітей, а також полегшує симптоми кишкових кольок і метеоризму. У складі фенхелю міститься інулін, що сприяє нормальному функціонуванню травної системи новонароджених. Крім того, кальцій, присутній в цьому овочі, підтримує розвиток і формування кісток. Чай з фенхелем рекомендовано давати дітям, починаючи з чотирьохмісячного віку.

Чай з фенхелю не тільки підходить для дітей, але й є корисним для дорослих. Його вживають для полегшення спазмів у кишечнику, лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, а також як ефективний засіб для зниження температури. Цей напій допомагає при різних отруєннях, сприяє виведенню шлаків і токсинів з організму, а також може використовуватися як профілактика онкологічних захворювань.

Завдяки своїм властивостям, які сприяють відхаркуванню, боротьбі з бактеріями та вірусами, "аптечний кріп" відіграє важливу роль у лікуванні туберкульозу легень, бронхіту, бронхіальної астми та гепатитів.

Фенхель допомагає впорати­ся з такими захворюваннями, як стоматит, фарингіт, запальні про­цеси в нирках, сечовому міхурі. Додавання в раціон фенхелю за­спокоює нервову систему, усуває нервозність і почуття страху.

Фенхель часто радять використовувати при затримках менструацій та нерегулярному циклі. Хоча під час вагітності та лактації не слід зловживати цим продуктом, невеликі дози фенхелю можуть допомогти зменшити нудоту у вагітних жінок та сприяти кращому виробленню молока у матерів, які годують грудьми.

Фенхель є популярною добавкою для тих, хто прагне знизити вагу. Ця рослина допомагає зменшити відчуття голоду та має сечогінні властивості, що сприяє виведенню надлишкової рідини з організму. Вона також стимулює обмін речовин, делікатно очищає тіло, підвищує енергетичний рівень і знижує апетит. Постійне вживання цієї спеції допомагає відновити функції підшлункової залози, покращує засвоєння білків, жирів і вуглеводів, що, в свою чергу, сприяє підтримці здорової ваги. Щоб приборкати голод, достатньо просто пожувати насіння фенхелю.

Фенхель, як правило, не має значних протипоказань, за винятком випадків індивідуальної непереносимості. Однак, у великих дозах його не слід вживати вагітним жінкам, а також особам, що страждають на епілепсію або діарею.