Суд установил, что истец находился в фактическом браке с умершим мужчиной, однако отклонил её просьбу о признании в качестве наследника четвертой очереди.
Ровенский апелляционный суд подтвердил, что истец находился в фактическом браке с ныне покойным супругом. Тем не менее, суд отклонил требование о признании истицы наследником четвертой очереди, указав, что выбранный способ защиты не соответствует требованиям закона. Для наследования в четвертой очереди необходимо наличие судебного решения, подтверждающего факт совместного проживания без официальной регистрации брака, которое должно вступить в законную силу. Данная информация была озвучена пресс-службой суда.
Апелляционный суд аннулировал решение суда первой инстанции, оспоренное истицей, поскольку тот не учел важные обстоятельства дела, подтверждающие правомерность ее требований, и без достаточных оснований отклонил их.
Суть справи полягає в тому, що після смерті чоловіка, з яким позивачка проживала як подружжя у його помешканні, жінка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Нотаріус відкрив справу про спадщину, що стосується майна, залишеного померлою особою.
Місцевий суд своїм рішенням становив факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки та нині покійного чоловіка.
Відповідно до цього судового рішення, приватний нотаріус видав позивачці Свідоцтво про спадкове право за законом на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка.
Одночасно до приватного нотаріуса була подана заява від двоюрідної сестри покійного про прийняття спадщини. Проте, жінка отримала відмову у проведенні нотаріальної дії, оскільки спадкове майно перейшло до особи, яка, відповідно до рішення суду, перебувала у фактичному шлюбі з покійним і проживала з ним до моменту його смерті.
Двоюрідна сестра оскаржила рішення суду першої інстанції, яке підтверджувало факт спільного проживання позивачки з її двоюрідним братом без офіційної реєстрації шлюбу. Рівненський апеляційний суд скасував це рішення, оскільки не була залучена заінтересована особа (двоюрідна сестра), і залишив без розгляду заяву позивачки про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд також зазначив, що позивачка має право подати позов на загальних підставах.
Позивачка вжила відповідних дій, проте суд першої інстанції відхилив її позовні вимоги.
Жінка оскаржила це рішення до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати її право на спадкування як спадкоємець четвертої черги.
Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційній вимоги позивачки частково та роз'яснив, які подальші дії їй слід вчинити в рамках чинного законодавства.
Апеляційний суд вважає, що місцевий суд не достатньо врахував обставини, які підтверджують аргументи позивачки стосовно необхідності встановлення юридичного факту.
Свідки, які виступали у судовому засіданні і не мають родинних зв'язків з позивачкою, підтвердили, що позивачка разом із чоловіком, які є їхніми сусідами, тривалий час жили поруч. Водночас відповідачка, двоюрідна сестра померлого, ніколи не була їм відома, навіть під час похорону чоловіка.
У декларації, що стосується вибору лікаря, котрий забезпечує первинну медичну допомогу пацієнту, в ролі довіреної особи на випадок надзвичайної ситуації зазначено позивачку.
Окрім цього, особисті документи померлого, серед яких і документи на придбання майна, свідоцтво про смерть, а також квитанції за комунальні послуги за тривалий час і підтвердження погашення кредиту, оформленого на ім'я чоловіка, знаходяться у позивачки, а не у його двоюрідної сестри.
Комплекс аргументів, представлених позивачкою, разом із доказами, які були додані до справи, свідчать про спільне ведення господарства протягом десятиріччя, наявність взаємних прав і обов'язків, а також організацію поховальних заходів. Усі ці факти підтверджують спільне проживання у статусі подружжя.
Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги всі ці обставини, рішення, що оскаржується, має бути скасоване щодо встановлення факту спільного проживання в межах однієї сім'ї.
Згідно з вимогами статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік живуть разом як сім'я, але не є подружжям один для одного чи в інших шлюбах, майно, яке вони набули під час спільного проживання, вважається їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не передбачено письмовою угодою. На таке майно, що належить жінці та чоловіку, які не перебувають у шлюбі між собою чи в інших шлюбах, поширюються норми глави 8 цього Кодексу.
Належними та прийнятними доказами, що підтверджують спільне проживання чоловіка і жінки в статусі сім'ї без офіційної реєстрації шлюбу, можуть бути, зокрема, такі свідчення: спільне проживання, ведення спільного господарства, формування спільного бюджету, спільні витрати, придбання майна на користь сім'ї, існування взаємних прав та обов'язків, а також інші докази, які свідчать про наявність відносин, характерних для подружжя.
Щодо вимог позову про визнання права на спадкування в якості спадкоємця четвертої черги, Рівненський апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні цих вимог, пояснив позивачці, що обраний нею спосіб захисту є неналежним. Суд зазначив, що спадкоємець четвертої черги має право на спадкування лише на підставі судового рішення, що підтверджує факт спільного проживання без офіційної реєстрації шлюбу, яке вже набрало законної сили.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 1 жовтня 2024 року у справі № 570/3801/23 (провадження № 22-ц/4815/794/24).
