Олександр Зінченко висловив думку: "Польща здобула незалежність завдяки Україні. Тепер настав момент розрахуватися не лише на символічному рівні."

Олександр Зінченко, український історик, публіцист та телеведучий, автор праці "Як українці зруйнували імперію зла", висловлює свої думки про історичні уроки, які Польща повинна винести стосовно України.

У 1918 році українська незалежність здобула перемогу, але за кілька років була втрачена.

З одного боку стояли більшовики, які, за словами експертів, мали близько мільйона солдатів. З іншого боку – польські війська. Союзники надали полякам озброєння для протистояння більшовикам, але це озброєння було використано для захоплення українських територій Галичини та Волині. Пілсудський не мав жодного міжнародного мандату на військову окупацію українських земель.

А ще були румуни, денікінці, власна українська отаманщина...

В Україні в 1921 році настала трагічна ера. Країна була розділена між Польщею, очолюваною Пілсудським, та Росією під керівництвом Леніна. Невелика частина українських територій також потрапила під контроль Румунії та Чехословаччини. Пізніше, в рамках СРСР, українці виявилися змушеними стати мобілізаційним ресурсом.

У 1939 році Польща зазнала капітуляції всього за 28 днів. У 1945 році радянські танки стали присутніми на всій території країни.

Чи це може бути уроком? Може, доцільніше мати кремлівські танки під Бахмутом, аніж під Вроцлавом?

Цей урок глибоко запам'ятали ті, хто пережив війну, - покоління Яцека Куроня та Анни Валентинович, представники Солідарності. Вони усвідомлювали, як причини пов'язані з наслідками: помилки Польщі часів Пілсудського призвели до втрати державності і суверенітету, перетворивши країну на сателіт Імперії Зла.

Вони розуміли, що здобуття незалежності Польщі в 1918 році стало можливим завдяки жертвам, зробленим на користь української автономії, і що цей борг потрібно відплатити.

Яцек Куронь зазначав: "У ХХ столітті Польща двічі перешкоджала здобуттю незалежності України. Перший раз це сталося у 1918 році, коли була здобута перемога над Українською Галицькою Армією, а вдруге – через підписання Ризької угоди".

Україна завжди була вільною від цього гріха стосовно Польщі, і українці ніколи не заважали польській боротьбі за незалежність. Тому саме це покоління так активно відгукнулося на проголошення незалежності України в 1991 році. Це стало символічним визнанням давнього боргу перед українцями. Але зараз настав час розплачуватися не лише на символічному рівні.

Втрата суверенітету призвела до загибелі мільйонів українців. Серед численних причин цього явища була й та, яку згадував Куронь: Польща двічі перешкоджала здобуттю незалежності України.

І це також вимагає не тільки слів, але й дій. Звичайно, якщо поляки не зичуть собі знову російські танки під Вроцлавом.

Передвиборне божевілля, що вже охопило Польщу, викликає серйозні занепокоєння. Немає сенсу ризикувати, ставлячи під сумнів, чи цього разу Польща здасться за 28 днів, чи, можливо, навіть швидше. Адже після України завжди йшла Польща.

Те, що сьогодні польські політики, незалежно від політичного спектру - і праві, і ліві, і ті, що між ними - вдаються до мови шантажу (заяви міністра оборони Польщі про те, що Україна не стане членом ЄС без вирішення питання Волинської трагедії, - ред.) є огидним і потенційно небезпечним. Зупиніться!".