Молдова здобула перемогу над московською "електоральною мафією": огляд пропагандистських новин за 21 жовтня 2024 року.

Чому Путін звертається з проханням інвестувати в Росію?

Кремлю не вдалося перешкодити Молдові на її євроінтеграційному шляху.

Пєсков назвав "важко зрозумілими" темпи приросту голосів на референдумі щодо вступу Молдови до ЄС. За його словами, "показники та динаміка їхніх змін викликають дуже багато запитань".

Досить дивно отримувати такі звинувачення з боку Росії, де термін "вибори" вже давно втратив своє значення, а "референдум" став синонімом фальсифікацій, зокрема через підроблені голосування на тимчасово окупованих територіях України. До того ж, саме Росія доклала чимало зусиль, щоб зруйнувати демократичні процеси в Молдові, залучивши навіть "смешариків" у своїх маніпуляціях.

Президентка Молдови Мая Санду охарактеризувала російські дії як "шахрайство небаченого масштабу". Вона зазначила, що це пов'язано із злочинними угрупованнями та іноземними силами, які "здійснили напади на країну на десятки мільйонів євро, використовуючи обман і пропаганду".

Загалом російська кампанія була зосереджена на поширенні страху, що голосування на користь вступу до ЄС буцімто спричинить у Молдові війну, як це сталося в Україні (ця цинічна технологія вже була використана "Грузинською мрією"). Також пропаганда запевняла, що євроінтеграція зруйнує сім'ї, "дозволивши Брюсселю промивати мізки дітям, щоб вони стали рабами НАТО, геями або трансгендерами".

Отже, Москва активувала всі відомі кліше та різноманітні пропагандистські прийоми. Проте це не дало бажаного ефекту. Результати конституційного референдуму виявилися тріумфом народу Молдови над московською "виборчою мафією".

Окупантські війська експлуатують промислові потужності Маріуполя.

Те, що могло б трапитися з Молдовою, якби Росія досягла успіху, яскраво ілюструє ситуація на захоплених українських територіях. Мова йде не тільки про долю людей, а й про підприємства. Як Росія перетворює металургійні заводи Маріуполя на військові трофеї, детально висвітлює видання The Wall Street Journal.

Окупанти, як відомо, повністю знищили один з двох величезних металургійних підприємств міста - "Азовсталь". Металургійний комбінат імені Ілліча, здебільшого, витримав атаки, але тепер, за інформацією сучасних і колишніх керівників, а також даними з російських бізнес-архівів, його активи розкрадають і продають наближені до Путіна особи.

Власне, мова йде про Рамзана Кадирова, для якого Маріуполь став своєрідним трофеєм. Наразі його прибічники розбирають та продають ще придатне обладнання, а залишки відправляють до Росії як металобрухт для потреб автовиробників, які підпадають під санкції.

Невдовзі після захоплення Маріуполя російські війська почали "операції" з житловим фондом міста, а також заснували компанію ТОВ "ММК ім. Ілліча", яка розпочала вивезення сталі з неактивного заводу. Цю інформацію відкрито озвучували російські чиновники та керівники підприємства, їхні висловлювання потрапляли в новини державних російських ЗМІ.

Захоплення заводу імені Ілліча кланом Кадирова, за інформацією The Wall Street Journal, відображає стару тактику, яку використовувала ПВК "Вагнер" в Африці, де Росія направляла найманців в обмін на можливість контролювати важливі природні ресурси.

У березні стало відомо, що за останні півроку із комбінату Ілліча було вивезено 130 тисяч тонн побічної продукції із заліза (фактично металобрухту) на суму $16 млн. "Метінвест", колишній власник заводу, заявив, що росіяни також демонтували й відправили у РФ виробничу лінію вартістю $220 млн.

Згідно з інформацією російської митної бази, у вересні 2022 року лише один торговець з Москви придбав партію сталі вартістю 380 тисяч доларів. Інші російські компанії переважно забирали контейнери та вугілля, які залишалися на виробництві.

А "співвласником" заводу імені Ілліча став Алаш Дадашов, який керує філією чеченського клубу бойових мистецтв у Москві.

ДШРГ "Русич" несподівано знищила пропагандистську риторику Москви.

Росія часто поширює неправдиву інформацію про нібито використання хімічної зброї Україною, водночас заперечуючи подібні звинувачення на свою адресу. Проте, нещодавно пропагандистський наратив Кремля був несподівано підважений неонацистами з ДШРГ "Русич", які відкрито похвалилися своїм використанням хлорпікрину проти Збройних сил України.

Насправді, хлорпікрин є хімічною сполукою, що відзначається різким ароматом і потужним сльозогінним ефектом. Його активно використовували під час Першої світової війни, і згодом він потрапив до чорного списку Організації, що контролює заборону хімічної зброї (ОЗХЗ).

Використання хлорпікрину російськими військовими у конфлікті з Україною вже давно вийшло за межі таємниці. Ще на початкових етапах повномасштабної агресії Київ інформував про застосування окупантами хімічної зброї, зокрема, проти оборонців "Азовсталі". Іноді правда про це просочується навіть через офіційні російські канали. Наприклад, наприкінці травня кореспондент RT Філатов повідомив про використання газових гранат та продемонстрував, як російські війська "викурюють" українського кулеметника з його позиції поблизу Авдіївки.

Для Росії це так просто не минається. У жовтні, нагадаємо, кремлівський "начхім" Кирилов добазікався до британських санкцій. А у травні 2024 року Держдепартамент США оголосив, що Москва порушила підписану нею міжнародну Конвенцію про хімічну зброю - саме через застосування хлорпікрину в Україні. Вашингтон запровадив санкції проти російських військ РХБЗ, а також кількох інститутів, компаній та їхніх керівників.

Тодішній посол Росії в США Антонов, звичайно ж, назвав ці звинувачення "безглуздими та безпідставними". Однак його слова знову піддаються документальному спростуванню, причому самі російські військові надають докази.

Чому Путін звертається з проханням інвестувати в Росію?

На закінчення, варто згадати про саміт БРІКС, який розпочнеться в Казані 22 жовтня. Президент Путін покладає великі надії на цю подію, вважаючи об'єднання альтернативою західному світу з боку Глобального Півдня. Саме від країн цього регіону він вже почав активний пошук фінансової підтримки, підкреслюючи, що Росія "максимально відкрита" до співпраці з державами БРІКС. За словами Путіна, бізнес-клімат в Росії, зокрема для іноземних інвесторів, є "зручним та глобально конкурентоспроможним", і країна має намір залучити "капітали та технології".

Насправді, до 24 жовтня, коли проходитиме саміт, у багатьох засобах масової інформації з'явиться чимало новин на цю тему. Вони варіюватимуться від дрібних деталей, таких як те, хто і як чхнув, до безкінечного цитування Путіна, який, без сумніву, виступить з новою промовою про "новий світовий порядок". Усе це виглядає досить прогнозовано і навряд чи викликатиме сенсацію.

Набагато цікавіше придивитись до цифр. Обсяг інвестицій у Росію з боку держав БРІКС офіційна статистика не розкриває, бо Центробанк засекретив відповідні дані після лютого 2022 року. Згідно з останнім доступним звітом станом на 1 січня 2022 року країни БРІКС сукупно інвестували в економіку РФ лише $3,8 млрд - менше ніж 1% від загального обсягу прямих інвестицій.

З 2014 року китайські інвестиції зменшилися на 33% — з 4,5 млрд доларів до 3,2 млрд доларів. Після початку повномасштабної агресії проти України Китай заборонив своїм компаніям інвестувати в російський нафтогазовий сектор, відмовився від участі в проекті "Сила Сибіру-2" та нещодавно надав розпорядження своїм автомобільним виробникам утриматися від будівництва заводів у Росії.

Індія, яка є другою за величиною економікою серед країн БРІКС, до лютого 2022 року інвестувала в Російську Федерацію лише $613 млн. Це число виявляється вражаюче малим у порівнянні з німецькими інвестиціями, які склали $19,6 млрд (у 33 рази більше), та британськими, що досягли $37,8 млрд (у 61 раз більше). Інвестиції від Південної Африки та Бразилії були настільки незначними, що не потрапили до звітності Центрального банку.

Як Китай, так і Індія добре усвідомлюють, що вкладати кошти в Росію на даний момент є невигідним рішенням. Причини цього не обмежуються лише загрозою санкцій і можливими збитками на західних ринках. Додатково, заяви про "новий світовий порядок" з уст особи, чий план зазнав краху після референдуму в Молдові, виглядають не більше ніж пустими словами. У результаті, інвестиції в його геополітичні ініціативи стають звичайною тратою ресурсів.