Львів на найстарішому середньовічному шляху Via Regia.


У часи, коли автомобілі та літаки ще не були відомі, подорожі світом були надзвичайно рідкісними. Лише купці та паломники наважувалися покинути межі своїх країв. Подорожі були тривалими, складними і часто небезпечними. Однією з найстаріших шляхів, що з'єднували Захід і Схід, була королівська дорога Via Regia, яка проходила через територію сучасної України, про що свідчать численні археологічні знахідки. Під час Днів європейської спадщини викладачі Львівського університету Юрій Гудима та Ореста Бордун розповіли, які фактори вплинули на прокладання цього середньовічного торгового маршруту і як в Україні відновлюють паломницький шлях Святого Якова.

Основний вододіл Європи та найстаріший шлях на континенті.

Королівська дорога (Via Regia) - найстаріший сухопутний коридор між східною і західною Європою, який існує понад 2 тис. років. Він простягався на 4,5 тис. км і поєднує 8 сучасних держав. Дорога, якою мандрували купці, пролягала через сучасну Україну, це дало поштовх до економічного і культурного розвитку княжих володінь. Via Regia і торгові маршрути суттєво вплинули на зародження та розквіт Львова.

Найдавніший європейський шлях Via Regia

У ті давні часи не було автомобільних доріг, тому шляхи перебували під охороною королів, що й зумовило їхню назву. Подібні маршрути функціонували ще в епоху Римської імперії і, згодом, королівські війська забезпечували безпеку на цих шляхах. Починаючи з XIV століття, контроль над дорогами почали здійснювати феодали.

Київ, як столиця Русі, перетворився на одне з найзначніших і найзаможніших міст Європи, відіграючи ключову роль у торгівлі між східною та західною частинами континенту. Багато історичних джерел свідчать про те, що мандрівка з Києва до Парижа або в зворотному напрямку, а також активний товарообмін здійснювалися через міста, які позначали шлях Via Regia на сході. Після розпаду Русі та утворення Галицько-Волинського князівства, а також появи нових населених пунктів у західній Україні, стало можливим укріплення та стабілізація зв'язків між східною та західною Європою через середньонімецький маршрут Via Regia, як зазначають автори проєкту Via Regia.

Юрій Гудима демонструє стародавні маршрути на мапі (зображення ZAXID.NET)

Завідувач Музею історії Львівського університету ім. Івана Франка Юрій Гудима розповідає, що в Олеську є дорога, яка досі має історичну назву Попідгридень. Гридень - це молодша княжа дружина, яка займалася будівництвом і охороною доріг і брала мито з купців.

Історик підкреслює, що королівський маршрут перетинає ключовий європейський вододіл. Цей природний аспект відіграв важливу роль у становленні торгових шляхів.

"Річки завжди були шляхами комунікації. В Україні вони сходяться у басейни Дніпра, Західного Бугу і Дністра. Але витоки річок розташовані на хребті. І це є своєрідний природний коридор для мандрів. Головний європейський вододіл пролягає через 11 країн від Португалії до Уральських гір", - каже Юрій Гудима.

Українська частина дороги Via Regia

Про те, що нашими теренами пролягав цей шлях, свідчать археологічні знахідки. Зокрема, у 1986 році в околицях села Йосипівка (Юськовичі до 1947 року) біля Олеська знайшли скарб арабських дирхемів. Їх було кілька тисяч, але монети швидко і нелегально розійшлися по всьому світу. У львівських музеях зберігається лише маленька частина. Найдавніша монета датується 815 роком.

"Дирхами можна вважати своєрідним аналогом долара в середньовіччі VII-VIII століть. Ці монети використовувалися на всій території тодішньої цивілізованої світу, від Португалії до Індії. Їх знахідки були виявлені в районах стародавніх поселень поблизу Пліснеська та Олеська, а також на північних схилах Вороняків," – ділиться інформацією історик.

Арабський срібний дірхем, виготовлений в 708 році, був виявлений на території України (зображення з Вікіпедії).

Багато таких срібних арабських монет знаходили у північних скандинавських країнах - Данії, Швеції, Норвегії. На історичних картах варязьких шляхів нанесене Пліснесько. Археологи виявляли в околицях Йосипівки-Пліснеська-Олеська також топірці - амулети у вигляді сокирок Тора. А деякі науковці припускають, що окописько (єврейський цвинтар) біля Йосипівки, що існує з поч. XVI ст., розташоване на пагорбі, який дуже схожий на місце давнього кургану чи городища з концентричними колами, як треллеборги - кругові фортеці вікінгів.

Крім того, у цих регіонах були виявлені стародавні монети, що датуються епохою Римської імперії, зокрема, часами правління імператора Нерона (37-68 рр. н.е.) та Антоніна Пія (138-161 рр.).

У період XI-XIV століть Королівська дорога в Україні проходила через такі сучасні населені пункти: Київ, Житомир, Звягель, Корець, Острог, Рівне, Клевань, Олика, Луцьк, Дубно, Броди, Пліснеськ, Олесько, Буськ, Львів, Самбір, Добромиль та Нижанковичі, з численними відгалуженнями.

Міста України, що лежать на шляху Via Regia.

"На старовинних картах Русі можна помітити такі міста, як Буськ, Броди та Пліснеськ. Саме в цій місцевості найбільш чітко проглядається історична межа між Галичиною та Волинню. Цей регіон є досить стабільним і значущим. Як свідчать результати досліджень, вивчаючи закономірності його формування, можна дійти до розуміння, як виникали Руська земля та її державність," - зазначає Юрій Гудима.

Шлях Via Regia існує ще з часів Римської імперії. Пізніше був відомий як шлях паломників Turonensis, Camino de Santiago, Високий шлях, Rue royale, Чорний шлях, а також Лейпцизький чи Краківський шлях. Сьогодні він має назву А4 чи Е40 і його значення знову відроджують - тепер як туристичний символ об'єднання Європи і її культурної спадщини.

Паломницький маршрут святого апостола Якова. Львівська частина.

Дорога Via regia дістала друге дихання в паломницькому маршруті Святого Якова. Найвідоміший християнський паломницький шлях пролягає до собору Святого Якова в місті Сантьяго-де-Компостела (Іспанія) і накладається на той самий королівський шлях Via Regia. До нього ведуть багато доріг з різних куточків Європи. Купці і пілігрими століттями мандрували ними, жертвували гроші на храми, вздовж цієї дороги з'являлися найкращі архітектурні перлини. Тому сучасні пілігрими проходять цей маршрут не завжди з релігійних міркувань, а й для туризму.

Собор Святого Якова, розташований у місті Сантьяго-де-Компостела в Іспанії (зображення з Вікіпедії)

Один з шляхів Camino de Santiago у часи Середньовіччя пролягав від Києва. Археологи підтверджують те, що жителі Русі також були паломниками не тільки в Константинополь і Святу Землю, але й до могили святого Якова: на наших теренах знаходять символи цього маршруту - мушлі паломників. Як розповідала археологиня Віра Гупало, на території княжих міст таких мушель виявили близько 8, три з них - у Звенигороді.

"Це підтверджує, що еліта того періоду активно залучалася до міжнародних паломництв. Лише надзвичайно заможні особи могли дозволити собі такі подорожі в ті часи. Відкриття в Звенигороді вказують на міцні зв'язки князівства з центральною та західною Європою", - зазначила дослідниця.

Мушля XII століття з санктуарію в Сантьяго-де-Компостела, виявлена у Звенигороді (зображення заповідника "Древній Звенигород").

Паломники, які проходили шлях святого Якова, були поховані з цими мушлями. Відомо, що в похованнях українських князів, зокрема з Волині, також знаходили мушлі, пов'язані з паломництвом на святого Якова.

Паломники мають пішки або велосипедом подолати 100 км шляху до могили святого Якова у соборі, після чого вони отримають повне відпущення гріхів. По дорозі вони зупиняються на ночівлю в так званих альберго, де їх мають прийняти і нагодувати. Оплата за нічліг дуже символічна - 5 євро. Втім, можуть прийняти і безкоштовно - пілігримська етика зобов'язує надати підтримку. По дорозі мандрівники ставлять відмітки у спеціальному паспорті паломника, а напрям цієї дороги вказують позначки з мушлею.

Вказівник дороги святого Якова у Перемишлі (фото ZAXID.NET)

Доцентка кафедри туризму Львівського національного університету Ореста Бордун активно працює над відновленням паломницького маршруту в Львові та навколишніх районах. На географічному факультеті ЛНУ запрацював інформаційний центр Дороги Святого Якова, де паломники можуть отримати печатку у свій паспорт і поради щодо проходження цього маршруту.

Львівська частина Дороги Святого Якова є першою українською ділянкою Camino de Santiago, східним продовженням європейського маршруту. Раніше цей середньовічний шлях вів з Києва через Житомир, Львів, Перемишль, Ярослав, Краків, Вроцлав, Лейпциг, Кельн, Париж на Піренейський півострів.

Маршрут святого Якова, що пролягає до Києва.

Для отримання сертифікації місць від Ради Європи та продовження туристичного маршруту в Україні необхідно надати документальні свідчення, які підтверджують, що шлях проходив через наші території і що пілігрими ним подорожували. Також необхідно зібрати інформацію про можливу наявність церкви святого Якова в місті. Відомо, що такий храм існував у Львові, про що свідчать карти Бартоломея Зиморовича. Ця церква була частиною вірменської громади і розташовувалася поблизу василіанського монастиря святого Онуфрія на Підзамчі.

"На місці Високого Замку, неподалік від Лисої Гори, існував собор святого Якова. Сучасні стіни монастиря Онуфрія встановлені на основах цієї церкви. Поруч розташований спортивний майданчик. Крім того, у Львові раніше була вулиця святого Якова, яка тепер носить назву Почаївська," - зазначає Ореста Бордун.

Макет церкви св. Якова, що раніше була у Львові на Підзамчі

В іконографії святого Якова його зазвичай зображують з капелюхом, мушлею та пілігримською палицею. У різних храмах Львова святого Якова можна побачити на барельєфах і фресках:

Мощі св. Якова зберігаються в церкві Холмської ікони Богородиці на Знесінні, а також у бориславській церкві св. Анни.

Найстаріша фреска храму, що зображає святих Якова та Івана (фото Марії Цьомик, РІСУ)

Жителі Львова пропонують розширити дорогу до кордону в Шегинях або Краківці. Проте місцеві громади не проявляють особливої активності в реалізації цього проекту, хоча в цих районах розвинута інфраструктура гостинності.

На Поділлі розробляють новий проєкт паломницького маршруту. Тут створено шлях Camino Podolico, спрямований на розвиток туризму та популяризацію місцевої історії та культури.

Related posts