Геловін: історія походження свята та традиції його святкування.
Авторка Олександра Філоненко є членкинею Центру досліджень фентезі-літератури при Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Вона має ступінь кандидата філологічних наук у галузі "Теорія літератури". В даний час здійснює дослідження в якості запрошеної наукової співробітниці в Університеті Фрідріха Шиллера в Єні, Німеччина.
В кінці жовтня у багатьох європейських країнах та Північній Америці починається підготовка до святкування Геловіну. Хоча це свято часто асоціюється з темними силами та потойбічними істотами, насправді воно має дуже веселий і карнавальний характер. Проте, ця карнавальність має свої особливості. Як дорослі, так і діти одягаються в костюми вампірів, відьом, привидів та інших містичних персонажів. Громадські місця, ресторани та магазини наповнюються атмосферою свята завдяки ліхтарям, вирізаним з гарбузів, а також декораціям у вигляді кажанів та павуків. У магазинах можна знайти унікальні солодощі, що відповідають святковій темі.
Святкування Геловіну набирає популярності в Україні, проте реакція на це свято варіюється: деякі із захопленням беруть участь у розвагах, тоді як інші засуджують "іноземні звичаї" і навіть вважають це проявом сатанізму.
Як зародилося це свято і які його традиції святкування в різних країнах світу?
Сучасний Геловін – це святкування, яке відбувається в ніч напередодні Дня всіх святих, що відзначається 1 листопада в західних країнах. Проміжок часу перед цим святом називався святим або освяченим вечором. Згодом ці терміни об'єдналися, що й призвело до виникнення терміна "Геловін".
Дослідники досі не дійшли до єдиної думки стосовно зв'язку Геловіну з нечистими силами та потойбічним світом. Згідно з християнською теорією, Геловін вважається святом, яке має свої корені в християнстві, але з часом його релігійний аспект втратив значення. Зв’язок з потойбіччям пояснюється тим, що в римо-католицькій традиції це свято входить до трійки, присвячених пам'яті померлих: Геловін (вечір 31 жовтня), День усіх святих (1 листопада) та День усіх душ (2 листопада), які разом утворюють період, відомий як Allhallowtide. Особливо варто зазначити, що День усіх душ (All Souls Day) вшановує пам'ять християн, які не потрапили в пекло, а перебувають у чистилищі, оскільки померли з меншими гріхами. Віряни вважають, що їхні молитви можуть допомогти цим душам очиститися і потрапити до Царства Небесного.
Проте найбільш відомою є теорія, що страшна атмосфера Геловіну має корені в язичницькому святі давніх кельтів, яке відзначалося на Британських островах під назвою Самайн. Оскільки ці два свята відбуваються в один і той же час, ймовірно, вони взаємодіяли між собою. Існує припущення, що римо-католицька церква свідомо перенесла День усіх святих на дату, що співпадала із Самайном, щоб витіснити його з традицій. Подібні злиття свят можна спостерігати в історії як Західної, так і Східної Церкви.
Отже, яке ж місце займають кельтські традиції у святкуванні? На сьогоднішній день кельтськими народами вважають ірландців, шотландців, валлійців, корнців та менців, що населяють Британські острови, а також бретонців з французької Бретані. Проте, в давні часи кельти населяли майже всю Західну Європу — від Британських островів до Карпатських гір, за винятком Середземномор'я. Кельтські племена також заселяли території сучасної України, зокрема Закарпаття і, можливо, Крим. Але історія була жорстокою до них, і поступово інші народи витіснили та асимілювали кельтів. Цей процес тривав до тих пір, поки кельти не опинилися на крайніх заходах Європи, де їм вдалося зберегти свої традиції та давні обряди. Серед сучасних кельтських народів деякі втратили свої мови і намагаються їх відновити, тоді як інші, такі як валлійці, бретонці та ірландці, зберегли свої мови, хоча часто не використовують їх у повсякденному житті.
У сучасному контексті Самайн вважається початком кельтського календарного року. У різних кельтських мовах назва цього свята пов'язана з терміном "літо", адже Самайн символізує завершення теплого сезону перед настанням холодної та темної зими. Це свято також відзначало завершення аграрного циклу, коли худоба поверталася з літніх пасовиськ. Власники тварин проводили їх відбір, вирішуючи, кого залишити до весни, а кого забити на їжу в зимовий період. Можливо, в цей час проводилися різноманітні жертвопринесення, включаючи, можливо, й людські, про що є згадки в давній ірландській літературі. У Ірландії вважалося, що в день Самайну помирають ті, хто порушив гейс — особливе магічне табу, несумлінне дотримання якого могло призвести до жахливих наслідків, аж до смерті. Таким чином, тема смерті та страху, пов'язаного з нею, супроводжувала це свято протягом усієї його історії.
Вечір напередодні Самайну, який став тепер Геловіном, був часом, коли кордони між світом людей та Іншосвітом / потойбіччям ставали прозорими. Саме в дні Самайну відбувалися магічні події й можна було зустріти надприродних істот. Померлі на деякий час поверталися до світу живих, фейрі, різноманітні демони та відьми проникали до світу людей без перешкод і спричиняли хаос. У валлійців навіть є прислів'я про те, що на Геловін "гоблін сидить на кожній огорожі".
Та особливо виразно ці уявлення про Іншосвіт утілилися в ірландській традиції. Коли Туата де Даннан (Tuatha Dé Danann), племена богині Дану, які були або богами, або магічною расою, що населяла Ірландію до приходу людей, програли людям (синам Міля) битву за Ірландію, вони створили щось на кшталт магічної завіси, яка розділила Ірландію на дві паралельні країни: Ірландію людей та Ірландію тих, кого пізніша традиція визначає як сидів або ші (ірландською -- sidhe). Сидом почали називати й сам Іншосвіт, у якому, вважається, й донині живе ця магічна раса. Цей Іншосвіт розташований під пагорбами або давніми курганами, але це не темне підземелля, а прекрасна осяйна країна, паралельна Ірландія старих богів. Однак смертним вхід до Сиду заборонений, якщо тільки самі сиди не вирішили викрасти чи заманити людину до своїх володінь.
У певні моменти, особливо під час Самайну, межа між світом людей і Сидом стає дуже тонкою. У цей час звичайні закони всесвіту втрачають свою силу, і бар'єри між природним та надприродним тимчасово зникають. Сид відкриває свої двері, а його мешканці виходять у світ людей, влаштовуючи пишні процесії або ж з'являючись у вигляді Диких Ловів — злих духів і привидів, що мчать небом під час зимових буревіїв. Духи померлих вільно блукають серед живих, втручаючись у їхні справи за власним бажанням. Водночас, саме в ці миті Сид стає найбільш доступним для тих смертних, які вирішують перетнути межу між світами. У давніх ірландських сагах та в пізнішій фольклорній традиції Самайн був часом важливих подій, коли помирали великі королі та герої, часто в контексті ретельно спланованих сценаріїв, що нагадують ритуали.
Самайн — це не лише час, коли надприродні сили втручаються у життя людей, але й період безмежних веселощів та бенкетів, на які можуть завітати й сиди. У різних регіонах кельтського світу існували свої унікальні традиції святкування цього давнього свята. Проте, скрізь запалювали великі вогнища, щоб відганяти темряву та злих духів. Люди переодягались у незвичні костюми та маски, немов перетворюючись на фей чи інших потойбічних істот, і обходили сусідні домівки, випрошуючи ласощі й жартома погрожуючи неприємностями, якщо їхні бажання не будуть виконані. Також популярною традицією було вирізання ліхтариків з коренеплодів, таких як ріпа чи бруква, які згодом замінив гарбуз. Саме з нього виготовляють відомі jack-o'-lanterns, що стали, без сумніву, найбільш впізнаваним символом Геловіну.
Легенда про особливий ліхтарик бере свій початок в ірландській казці про Скупого Джека, який неодноразово обдурював диявола, змушуючи його перетворюватися на монету, аби розплатитися за випивку в місцевій таверні. Зрештою, Джек уклав угоду з дияволом, за якою після його смерті душу не заберуть до пекла. Проте, Бог, зрозуміло, не захотів прийняти Джекову душу. Диявол, виконуючи свої зобов'язання, також не відправив Джека до пекла. Натомість, Джек був змушений вічно блукати серед людей у темряві, отримавши лише розжарене вугілля, щоб освітлювати свій шлях. Він помістив його в вирізьблену ріпу і так мандрує світом, тримаючи свій ліхтарик.
Сьогодні Самайн або Геловін відзначають не лише кельтські, а й інші неоязичники, а також сучасні практикуючі відьми, які дотримуються альтернативної релігії Вікка. Для них, а також для тих, хто має симпатії до кельтської культури, Геловін невід’ємно пов'язаний із загадковою міфологією Самайну, Дикими Ловами та взаємодією фейрі з людським світом, навіть якщо сучасні дослідники, такі як історики та антропологи, можуть сприймати це як новітній міф. Тому в англомовних джерелах часто можна зустріти версію, що Геловін своїм корінням походить саме від язичницького свята Самайн.
Геловін як сучасне свято остаточно сформувався в Північній Америці, але знову не без кельтського впливу. Його принесли туди в середині XIX століття ірландські іммігранти, які масово переїжджали до Сполучених Штатів, щоб урятуватися від страшного Картопляного голоду.
Наприклад, специфічна традиція святкування Геловіну під назвою "колядування" trick or treat ("солодощі або життя") стала популярною в США на початку XX століття. Це пов'язано з тим, що ірландські та шотландські громади відновили стародавній звичай guising, що полягав у перевдяганні в різноманітні костюми, щоб лякати сусідів або, навпаки, розважати їх жартами, віршами чи іншими виступами в обмін на солодощі. З 1950-х років "солодощі або життя" перетворилося на одну з найулюбленіших розваг під час Геловіну, а свято стало справжнім рекордсменом із продажу солодощів в Америці. Сьогодні дітям навіть не потрібно просити смаколики – їх часто залишають біля дверей будинків, прикрашених геловінськими декораціями та ліхтариками. Хоча дорослі рідше беруть участь у проханні про солодощі, вони активно перевдягаються в кумедні, страхітливі чи навіть відверті костюми, багато з яких натхненні сучасними готичними і горор-фільмами (наприклад, зомбі, мумії, персонажі з "Сімейки Адамсів" або мертва наречена з анімації Тіма Бертона). У ніч з 31 жовтня на 1 листопада таких персонажів можна зустріти не лише на тематичних вечірках, а й на вулицях, де вони іноді намагаються нас налякати.
Якщо ви не плануєте долучитися до геловінських розваг, вечір 31 жовтня — це чудова можливість насолодитися анімаційним шедевром ірландського режисера Томма Мура "Пісня моря". Дія фільму розгортається у ніч Геловіну / Самайну, коли межа між світом людей і фейрі стає особливо тонкою. Хоча стрічка орієнтована на дитячу аудиторію, дорослі також зможуть зануритися у вражаючу поезію ірландського фольклору та відчути чарівність давнього кельтського свята.
